Рідний край
Мій рідний краю, моя сторононько кохана...Ти в серці моєму і вдень, і вночі. І коли мені сумно, і коло в мене душа співає від щастя. Я бачу тебе і з заплющеними очима, пригадую місця, де вперше побачила, як відлітають у вирій гуси, почула, як ніжно щебече на світанку ластівка в гніздечку своїм жовторотим ластовенятам, де вітер співає своїх пісень темному листю старого дуба і грається довгим віттям молодої верби. Бачу рідний яблуневий сад, який весною піниться цвітінням, а восени щедро всипає землю хрумкими червонобокими яблуками. Я знаю смак твої смачної криничної води, знаю колір твої літніх вечорів, свіжість твоїх осінніх ранків. Твої сніги пахнуть так, неначе хтось розрів навпіл смугастий стиглий кавун. Оці всі речі, краю мій, і є те, що сформувало мене. Я твоє дитя.
Художні засоби: душа співає -метафора, ніжно ластівка щебече - епітет, жовтороті ластовенята - епітет, вітер співає, грається - метафора, піниться цвітінням сад - метафора, сніги пахнуть так, неначе... - порівняння, і коли мені сумно. і коли... - протиставлення і повтори, мій рідний краю, сторононько моя - емоційні звертання, червонобокі яблука - епітет, бачу тебе і з заплющеними очима - оксюморон
